Думки спинились у вечірній невагомості..,
І прохолода ніжно так за плечі обійма,
Ми десь занурені у синій глибині свідомості,
Де мовчазна бринить у закутку струна...
Несказані слова тікають в дощ із грозами...
Нічне у серці небо в блискавках пала...
Стікають краплі по шибкам віршами-прозами.
Із надвечір'я прямо на папір.
Слова.
Слова.
(17.05.2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515381
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2014
автор: Олександра Кійко