все що нам треба
не так вже й далеко
тільки нам мало
коли в нас все є
ми такі стиглі
ми такі класні
бракує нам спраги
нема рівноваги
наші вуста
то наша весна
та сили втрачаєм
повітря хапаєм
серце лоскоче
наш лише погляд
сумнів найменший
наш лютий ворог
фундамент заклали
та ось вже безсилі
думки безхребетні
не звели нам стіни
пусті наші руки
крихкі наші плечі
в полоні свободи
незвично долоням
за гратами світла
прозорі як крига
і нас пам'ятають
лише наші квіти
побродим по колу
по колу повторим
і на кораблі ще
спливемо живі ми
пробачить нам небо
і мовить нам вічність
дивлячись в вічі:
ваші
паралелі
такі
пересічні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2014
автор: Володимир Скиба