Всевишній, Вседержителю небесний!
Молитвою я зрошую уста...
Тут ніч п'янка - там кулі перехресні,
Кривава ноша НЕ СВОГО хреста.
Гра в піжмурки із совістю та честю,
Гра збурханих амбіцій на мільярд.
Хтось призабув,що заповідей десять,
І далі пішаків складає в ряд.
Життю людському хтось придумав ціни,
Навішав здешевілих ярликів,
Позводив між братами кров'ю стіни,
Для вірних спин піднаточив ножів.
Хтось власною жорстокістю хизує,
Під себе підібгавши тінь гріха.
І поки сліз вмивають землю струї,
Під ним росте жадоба і пиха.
Хтось пишний трон виборює завзято,
В якому дорівняється небес.
Наївно думає, що можна все продати,
Парі з дияволом складаючи навхрест.
Хтось з власним его в бій вступив безглуздий
І "неіснуючої" став творцем війни.
І поки він вплітає цілі тлусті,
Потоки "граду" п'ють чиїсь сини.
Давно вже хтось осліп, руками водить
У пошуках заритої брехні.
Оглух він до людських мільйонних "Годі!",
Що на поверхні - в нього в глибині.
Та вірю я, небесний сонцетворцю,
Що чуєш ти палкий стражденних крик.
Тож відгукнись, нам всім будь охоронцем,
Допоки в морі сліз є віри материк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515031
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Юлія Кириленко