СОНЯШНИК

Мені  учора  соняшник  всміхнувся,
Він  ріс  в  чужім  городі  на  межі,
Його  пелюсток  ніжних  я  торкнувся,
І  наче  легше  стало  на  душі.
Обдавшися  ранковою  росою,
Обпікшися  промінням  золотим,
Цілований  медовою  бджолою
Він  цвів,  такий  однісінький-один.
Ховав  у  тому  цвіті  купу  смутку,
Про  смуток  той  мабуть  ніхто  не  зна,
А  на  межі  розсілася  ярутка,
Така,  як  він,  простенька  і  сумна.
І  добре  наче  соняшнику  тому,
Хоч  і  без  пари,  та  зате  цвіте,
Бо  як  прекрасно  бути  в  себе  вдома
І  цілувати  літо  золоте…

Мені  учора  соняшник  всміхався
На  тій  межі  чужій,  що  було  сили,
А  ранком  цим  із  ним  я  розпрощався,
І  на  моїх  очах  його  скосили.

17.  06.  2013

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515000
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Віктор Остроух