Там час спинився. Ми безсилі.
Блакить торкається землі,
Там бережок лоскочуть хвилі,
Співали мушлі там мені.
Там світу край. Сідає сонце –
Проміння ллється на воді.
З грудей вже вискочило серце,
В руках своїх його знайди.
Таємний місяць. Шум прибою.
З небес сльозиться зорепад.
В думках прошу: «Хоч раз з тобою
Сюди вернутися назад.»
Світанок наш на двох жевріє.
В обіймах танемо. Самі.
Щось чайки визирають в морі
І ріжуть гребені крильми.
Там час спинився. Щастя поруч.
Душа зривається летіть
В безкрає соняхове поле..
Спинися ще на трохи, мить!
(Серпень, 2010)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2014
автор: Олександра Кійко