Десь там, за обрієм таємним,
Де народилось світло дня,
Над морем теплим, над південним
До неба піднялось ягня.
Створилось із дрібних краплинок,
Кожух пухнастий одягло,
І до смарагдових долинок
По небу тихо попливло.
А там, - іще, іще ягнята
Біжать, до зоряних отар.
Там порядкує дух завзятий:
Чабан Вселенських, білих хмар.
Він, як пастух, роботу знає!
Умив туманами чоло,
До гурту всіх овець зганяє,
Аби, чим більше, їх було.
Коли ж усіх він позбирає,
Аж темною стає земля!
Пастух отари приганяє
Над спраглі ниви, на поля.
Стр.44
Коли ж, якесь ягня захоче
Десь відлетіти, хоч на мить,
Він невдоволено буркоче
І батогом своїм гримить!
Між хмар належну дисципліну
Суворо й швидко наведе,
Та на принишклую долину
Ягнят попастися веде.
Ось і земля! Суха, гаряча!..
В судомах чорної біди.
Рослини молять небо, плачуть:
«Води! Хоч крапельку! - води!»
Ягнята стрибнули з хмарини,
Копитцями об землю б’ють,
І, ощасливлені рослини
Небесну воду радо п’ють!
Тут кожна крапелька небесна,
Життя і радощів сльоза!
Прийшла гроза. Гулка! Чудесна!
Животворящая гроза!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514827
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: dovgiy