як глибоко вросло моє коріння,
отут, на цій землі, на цих полях
я знаю, що природи я творіння,
неначебто сплетіння всіх цілющих трав.
я повністю підвладна цій Землі,
зі мною родичається кожна стихія,
в дитинстві повзала на чотирьох своїх,
ну а тепер лише по двух вливається цілюща сила.
я обпиваюсь запахами рути й м'яти
і матіола солодко п 'янить,
я вмію через себе вітер пропускати,
обличчя пестити промінням сонця кожну мить.
а плюхіт тихих вод -
для мене - ніжна мова,
а пісенька нічного цвіркуна -
для мене - колискова.
люблю грозу - як сплеск
страшного батьківського гніву,
люблю росу - ті сльози,
що зронила діва.
я вірю в той бутон троянди,
що гне гіркий полин і виривається на волю,
бо краще нам життя земного і не знати,
ніж вічно жити наче квітка в бур 'яні, і не боротися за кращу долю …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514749
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: Майя-Софія