він знову зімітував економічну кризу
просто, щоб вчасно звільнитись від неї,
забив її улюбленими книжками валізу,
і, як Дон Некіхот, поїхав від Дульсінеї.
коли вона була ладна його на хресті розп'ясти,
він повторював цей алгоритм майже щоразу,
просто забирав її книжки і вмикав "Відпусти",
і знав, що їхня історія уже претендує на прозу.
вона мала арсенал аксіом на всі його гіпотези,
а він читав Єсєніна і його "Письмо" по колу,
у неї й інших книжок не було: одна лиш поезія,
і без неї, як без уколу, швидко впадала у кому.
і через місяць-два від її відсутності передозу,
він приходив завжди під ранок: о п'ятій, о шостій,
вона знала: позаду нього книжки, він приніс дозу,
один ляпас, скуйовджена постіль, все ж один простір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2014
автор: Володимир Скиба