Я думав буде часу досить,
Ще наговоримось колись.
Мене вітри по світу носять,
А ти пішла у неба вись.
Слова подяки тобі, мамо,
По-чоловічому ховав.
Завжди казав не все і мало,
А зараз чи почуєш там?
Почуй мудрішого вже сина,
Бо й сам я батько і дідусь.
Стезя життєва швидкоплинна,
Нарешті став і оглянувсь.
Згадав матусю біля вікон,
При сонці і нічній зорі.
Весною, осінню і літом,
Чекала кроків у дворі.
2014.
Тичко О.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514643
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: Рідний