Вигори , пожежо , із душі моєї ,
Вижовкни і щезни буднів листопад …
Сатанинським птахом , голою землею
Пробіжи , безсиллям обітнувши сад.
І зломи удвоє дум вогні нещасні ,
Що от-от дотліють . Глянеш – і нема .
Дай-но лиш вдягнути на обличчя маску
Посмішки рясної , що змете зима .
І згорни у клунок сиве розмаїття
Поглядів благеньких із моїх очей .
Бо зима ментальна обламала віття
Осені … Й торкнулась до моїх плечей…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514476
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: Sonchyk Richards