Вже досить споглядати,
сказать прийшла пора.
Кричать в огні солдати
і Думи Кобзаря.
Гараздове хлопятко
усе в тебе ладком.
Облизане звірятко,
родилося жидком!
То мамка постарались,
і татко щось "украв".
Як гицелі звивались
аби ти не пропав.
Хлопчина ти жвавенький
в рот пальця не клади.
На писку не дурненький
і знав "куди зайти"…
Потихому всосався,
дивися й прєзідєнт.
Та не туди "вкладався",
напевне в «орієнт».
Діла твої в гламурі
невинні, як ягня.
Бо служать власній шкурі
їх батько "чортівня".
Не рано "розговівся"?
Терпіння вже кипить.
Тож був би оглядівся,
Вкраїна вже не спить.
Димить Савур могила
І плаче Вересай.
Не ріж Вкраїні крила
й не плюй на вогнеграй!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514473
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: Дід Миколай