Закривавлене сонце за обрій скотилось,
На спочинок вляглися його промінці.
Наче в дзеркало, в воду на себе дивилось ,
Дня утому ховало в скорботній руці.
Знову ранок настане крізь диму завісу,
Буде вихід шукати,щоб землю зігріть,
Скільки їсти ще буде нас сірая плісень,
Скільки ще у вогні Україні горіть?
Це питання звучить риторично і сумно,
Та не знає ніхто , де ту правду знайти.
Сонце, прошу тебе ,вирвись з виру безумного,
Рідну землю мою, ти добром просвіти!!!
29.07.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514442
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: леся квіт