Переклад з твору М.Ю. Лермонтова
«Выхожу один я на дорогу».
Вийшов я, самотній, на дорогу.
Крем’янистий шлях ледь – ледь блищить.
Світла ніч. Пустеля чує Бога,
Світ зірок тихенько гомонить.
В небесах так урочисто, дивно!
В сяєві блакитнім спить земля.
Чом на серці тяжко, неспокійно,
Що чекаю, чого прагну я?!
Від життя нічого не чекаю,
За минулим не шкодую теж.
Спокою та волі я шукаю,
Сну для тіла, – без часу і меж…
Та не тяжким сном, що у могилі,
Я хотів би серце зупинить.
Хай би в ньому ще теплились сили,
Щоб в диханні груди ще знялись.
Щоб дерева листям шепотіли,
Наді мною, - про веселі сни.
Солов’ї, щоб піснями дзвеніли
З настанням кохання і весни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514401
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: dovgiy