Місто давно вже пропало під снігом
Нічого не видно а тільки дахи
Холод окутує жахом та лідом
Життєві пейзажі і сняться мені
Давно вже не бачили сонця ясного
Забули який має вигляд трава
І навіть не чутно асфальту жорсткого
Стерта земля із людського лиця
Всі жили щасливо і були кохані
та мали родину і друзів й сім'ю
Але світи були навіть не знані
Шкода не побачу природу ясну
І тільки виходиш на свою позицію
й передбачаєш який тепер час
Порівнюєш світ цілою різницею
Та виживає сильніший із нас
І світ вже давно рухнув вниз в глибину
Та битва ще йде за холодні поля
Не хочу вертатись в ядерну війну
Можливо колись усміхнеться земля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514393
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: Arthur Savchuk