Порив нічної прохолоди
Відкрив від протягу вікно,
Таємний шепіт тягнув оди,
Той чар п`янив, немов вино.
Мов оксамитом, вів рукою
М`який духмяний вітровій,
І дотик думкою легкою
Проник одразу у сон мій.
Густе смеркання полонило,
Лиш шемріт тишу розкрадав.
Хтось ворожив; сталева сила
Несла мене, мов гір вода.
Окутував, туманив розум
Солодкуватий аромат,
Тянучий мед - то ночі сльози,
Торкнувшись уст уже п`янять.
Лінивий легіт кружляв п`яно
Із сяйвом місяця о бік,
І чийсь цілунок полум`яно,
Розтікшись, гаряче обпік.
Піднявши сонно чорні вії,
Піймала погляд крізь туман,
Ховав в очах думки бурхливі,
А що то, правда чи обман?
(15.08.2011)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514294
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2014
автор: Олександра Кійко