Вона любила грати на його сопілці,
А він впивати соки її вологих губ.
І в тихій лісовій покинутій хатинці
Її від насолоди судомив терпкий зуд.
На спині його лишались пристрасті картини
І тривожив ніжну тишу похітливий спів.
Він за косу її брав ніжно, мов дитину,
І не варто говорити більше зайвих слів.
Та сопілка відіграла, загубились ноти.
Із її вологих губ витік весь нектар.
Лиш вона в своїх думках не втрачає цноти
І в'язати її руки буде інший цар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514181
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2014
автор: Галина Булочникова