Гірко плакала бандура
з вітром говорила.
Над могилою Савура,
Орда шаленіла.
Кров козацька закипіла
У в очах тьмяніло.
Цвіт Вкраїни сатаніло,
Градами косила.
Що ж ти Мамо наробила
чом змію пригріла.
Пощо хлібом їх зустріла,
краще б подавила,
Юдоштунди екстременти,
Й хазарюги кляті.
Знов обрали резидента,
В нашій рідній хаті.
Мабуть досить «на фанері»
на Печерах грати.
Ви вже знаєте де двері
чи вам знов вказати.
Йдіте геть собача зграя,
як ви ж насололи…
Сурмлять думи Вересая
із Савур могили!
Досить хлопці їх терпіти,
в’їлись московити.
Розгулялись сучі діти,
Путінські бандити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514167
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.07.2014
автор: Дід Миколай