Ген, де млаки, де мочари,
трави хилить білий сніг,
там шукав я влітку чарів,
та знайти ніяк не міг.
Рушив поїзд в дальні далі:
доли-гори, наче в сні,–
на Ужоцькім перевалі
доля стрілася мені.
Дослухаюсь серця знову
й признаюсь, що маю гріх –
лемківчанку чорноброву
покохав я більше всіх!
Де ті млаки і мочари,
інший цвіт най зацвіте –
лемківчанки диво-чари
жоден сніг не замете!
Створено
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 38;
2. "Час любові". Львів: Ліга-Прес, 2012. 56 с. – С. 29.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514136
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Т. Василько