Від обрію до небокраю
Ані хмаринки. Я у тінь.
Від спеки тут ся заховаю.
Приспить садочка шамотінь
Мене миттєво у катразі.
Після чарчини до борщу
Чом не спочити тут… Наразі,
Вві сні, чекаючи дощу,
Щось кольорове подивитись…
Та коле крізь сорочку сіно –
Кручусь, не можу зупинитись.
Ще й об кілок забив коліно.
Й задзеленчав комар над вухом.
Собака скавучить у буді.
А ця зелена клята муха…
Ну що їй треба тут, паскуді!
Ні, не дадуть сьогодні спати.
Негайно лікувати стрес!
Із саду човгаю до хати.
Беру з шухляди пулярес.
Хутчій до кума… Теж не спить.
Очима наче щось шукає.
Один на рундуку сидить.
Я зрозумів – мене чекає…
Йдемо в шинок. Напругу зняти.
Шинкарки – добрі молодиці.
Їм ні до чого розрізняти,
Де п'ють з притуги, де – п'яниці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514063
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: inkulinets