Ти світло засвітив в моїй душі,
Та в мить одну спалив її без жалю.
Невже не міг зізнатися мені?!
Чому дивуєшся, що я вже не палаю?
Я думала. що ти кохання,
Що ти несеш і щастя,і любов.
Нема любові, ти лише омана
Хоча від неї і холоне кров...
Солодкою якою б не була брехня,
Та це неправда,Я це добре знаю,
Правда ж проста, ти є свиня,
Та у житті я і свиней не ображаю.
Тому тобі і слова злого не скажу,
В листі з тобою тихо попрощаюсь,
У нім я кожну думку запишу,
І в кожній мрії я тобі зізнаюсь,
Щоб ти не слав на мене зла у світ...
Щоб я не плакала ночами, а в кінець
Я напишу, що не його я цвіт ,
І мовчки понесу свій далі хрест.
І ні в одному слові не покаюсь,
Не напишу. що буду сумувати
Бо дуже скоро знову закохаюсь.
Я не збираюсь теж тобі брехати.)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514038
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Женя Савчук