От тепер я не знаю, для чого живу..
А навколо стріляють , гудуть кулемети …
І я рию у тиші могилу свою..
Поховайте на ранок мене тут, поети..
І в труну покладіте паперу шматок
і олівчик у синьо-жовтенькім колорі..
і будь ласка … старенький потертий блокнот,
він лишивсь під дощем у садочку надворі…
На світанку… Як сонце всміхнеться зі сну…
Ви скажіть , хай мене поцілує у губи …
Ну , а потім..а потім закрийте труну…
«І прощайте!» – зірветься останнє у грудях…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513940
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Sonchyk Richards