Не долечу до неба … Не злечу
У вир думок… Прив'язаний до тину
Я , як собака , вию і скавчу …
Моя душа - подібна до дитини .
І ми із нею , плачемо удвох …
Втираєм ніччю сльози пурпурові ,
Бо обділив мене із нею Бог …
Мене й її звичайною любов'ю…
І я сиджу , закутаний у плед ,
Вона мені рядки шепоче тихо ,
І мушу я писати, бо поет …
О Боже мій , за що мені це лихо …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513798
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Sonchyk Richards