Падають, падають, падають зорі у простір,
Хмари зібрались летіти далеко в клини…
Крик долинає із темних небес, наче постріл…
І залягає до серця, як дзвін з далини…
Місяць цвіте перламутровим блиском у небі,
Замилувалися зорі в Чумацькім шляху,
Хмари пливуть, наче в чистому озері лебідь,
Бо не буває ніколи й нікому страху!
Кожна стежина щоранку оплакує долю,
Де спориші одягаються в роси щодня,
Теплі вітри тихо зранку хитають тополю,
Та кожен день я сідлаю нового коня!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513685
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2014
автор: Віталій Назарук