піщинки мого сміху
такі, як мешканці
багатоповерхівок,
хаотичні.
на їхніх кухнях
в каві розтанули
гранули
мого шепоту.
спазм мого крику
ще раніше
защемило
у нових вікнах.
тому я підриваю
такі будинки.
без шкоди, щоправда,
для мирного населення.
просто, щоб відспівати
шепіт і крик,
які б вже не зарадили.
а світ мій
занадто вузький
для широких забрал
всесвіту.
для нього органічний
тільки всесвіт
один.
той, у якому
відроджуються руїни.
той, у якому
немає тих
нетривких
хаотичних
часом сп'янілих
самотніх
піщинок.
той, у якому
є тільки одне -
та матерія,
яка створює
"ми" і "нас".
і в якій
ці займенники.
вкотре.
удвох.
ми виводимо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513340
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2014
автор: Володимир Скиба