Болить безшумно вистрілами куль
Застуджене дощем улітку «нині»…
Вже відкували тисячі зозуль,
Вже відцвіли чиїсь зіниці сині…
Де сонце зродить у стражданнях день,
Де зацвіте колись іще колосся,
Там чути зараз про вогонь пісень
Там сива тінь батьківського волосся.
За стяг єдиний ллється братня кров -
Жорстокий світ несе Ваалу жертву.
Домівко мила! Кат тебе знайшов…
Тепер ти на хресті вже розпростерта!
Вогнем троянд кривавих зацвіте
Майбутнє наше у садах зотлілих..
Їх зрошувало серце золоте
Погасло що во ім’я України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513170
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.07.2014
автор: Lady Christianna