Через село іду до річки гайно.
Вечірня сутінь кинула росу
На трави лугові. І як же файно
Освітлює з небес всю цю красу
В серпанку місяць. Вітер коливає
І осоку, і очерет, й комиш …
А що, якщо в чагарнику ховає
Ся вовкулака, гайовик… Біжиш
Повз швидко. Ще і цвинтар поряд –
І острах з переляком на душі.
А із кущів зловісний хижий погляд
На маківці волосся ворушить…
І ні душі. Куди всі подівались?
Сидів би в хаті, видершись на піч.
Мабуть від чортівні всі поховались.
Чого ж поперся я до річки в ніч!
Піт покриває скроні. Мокра спина.
Побіг струмок солоний у труси.
- Настигла кара "сукиного" сина!
Гріхи замолюй! Милості проси!
Мене трясе. У грудях щось кигиче
Хтось руку на плече поклав мені…
- Прокиньтесь, тату! Бо Вас мамка кличе!
Ви похмелятись будете чи ні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513070
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2014
автор: inkulinets