У протертий, старий записник,
Хороню свої вірші щоразу,
Він як вічний німий захисник.
Береже усі рими і фрази.
З кожним разом їх кількість росте,
Почуття заливають сторінки.
Кожне слово і звичне й просте,
Набуває нового відтінку.
Не тримаю вірші в кулаку,
Відпускаю на волю по світу.
Багатьом вони не до смаку,
Знаю, всім неможливо вгодити.
Я всю душу вкладаю у них,
Хоч вірші мої недосконалі.
Не бажаючи лаврів мирських,
Попри все я писатиму далі.
Катерина Макарук
(bard_of_pain)
27.10.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513009
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2014
автор: Mysteria