Не вірю я в царівну жабу.
Куди поцілить ця стріла,
куди зведе дорога? Драбу
хламида хмари замала.
Я не рахую себе в перші,
але й останнього не тну.
Як риба я страхаюсь верші
чужого каторжного сну.
Ти насмієшся з мого щастя.
Болотом пахне шифоньєр.
Царівна жаба віддалася
за постріл дурня у "тепер".
Прощай казкова і несміла,
тримай у роті хвіст стріли.
Я з верші в грім виймаю тіло,
щоб степняки в мені гули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512943
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2014
автор: Андрій Дзюба