Моїй матусі – сімдесять!
Весь світ ікона, а я – птах,
Весь світ хустина, я – сльоза,
Срібліє туга дорога…
Думки, дороги і слова
Сплелись до тихого вікна,
Яке втопилося у цвіті,
Що є дорожчого на світі!
Що є святішого?! Нема.
Як мама. Ластівка земна.
Все надвелике і просте,
Все найсолодше і гірке,
Все найвідважніше й сльозливе
Смиренним серцем прихистила.
Біжу… тримаю небеса…
Ти біля мене! Я мала…
Так пахне світ добром і миром!
Матусю, дякую за крила…
На світлині: мамина онука і мамині лілії під вікном
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512827
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2014
автор: Оксана Пронюк