Ти знаєш, не буває нічого марним,
Не минає нічого дарма.
І у світі на все є карма,
Хоч за гріх, хоч за жменю добра.
Як посієш у поле квіти,
Милуватиме погляд цвіт.
Як посадиш у поле жито,
То й збирати ти будеш хліб.
Якщо сіяти будеш кулі,
Хоч словами, хоч бойові,
Не тікай же тоді від долі,
Бо за це ти у відповіді.
І коли не чекати будеш,
Бо забудеш, що десь, колись,
У вуста поцілує доля,
Або ляпасом відповість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512700
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2014
автор: Катерина Опал