Простіть мене, і мертві, і живі,
що іноді про вас я забуваю,
що черства серцем інколи буваю,
люблю себе, на інших - не зважаю.
Простіть мене, і мертві, і живі,
простіть мене в розраді віковій.
Простіть мене у тягісні хвилини,
коли душа моя до Бога лине,
коли на серці гірко-щемно стане,
і плакати душа не перестане,
коли перед собою бачу спини,
простіть мене у тягісні хвилини.
Простіть мене, і мертві і живі.
Я тяжкий біль ношу завжди з собою,
хоч знаю, висохне враз він росою,
коли зневагою хоч би й малою
обдам його . Та вчинки всі криві...
Простіть мене, і мертві, і живі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512533
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: Валентина Лысич