Збудуй нові гавані пастві блукаючих шхун,
приборкай чортів та руками за небо тримайся.
Тремтячі драбини пускають коріння у ґрунт,
й клубочаться крони з вогнями під вистріли вальсу.
Кераміка всотує сни між антен-верховіть,
там спльовує місто червоні повітряні згустки...
там юності взір пробивається в вир лихоліть
крізь споротий шовк непримітної чорної хустки.
Встеляє холодні постелі зловіщий туман,
й не наші вже землі вмивають ще наші прибої.
Не бійся жахіть сьогодення - вселенських оман,
під ковдрою сирості прихисток знайдемо двоє.
Не бійся, мине й навіть цей неоправданий вихор,
хоч згинуло світло в роками побитій дахівці.
Віршами врятую тебе від щолітніх епіфор,
собою закрию твій стан від свинцевого вбивці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512499
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: Марат Єсенський