Благаю, люди, зупиніться!
Я жінка, мати – б’ю в набат,
Навколо себе озирніться,
Зробіть хоча би крок назад.
Усе зруйновано: стосунки,
Дощенту села і міста.
Війна з шаленістю дикунки
Гаса зі свитою чорта.
Герої гинуть, діти, люди…
Дзвін поховальний рве серця.
Біда щодня і горе всюди,
Нема стражданням цим кінця.
Так, ми – загроза для Росії,
Бо незалежність здобули,
Кайдани скинули, і з шиї
Ярмо страху з яким жили.
Побійтесь Бога, росіяни,
Страшні часи прийшли й до вас,
Це не АТО і не Майдани,
І це не битва за Донбас.
Повстали проти вас мольфари
І мужній весь козацький рід.
Про їхні надпотужні чари
І Мудрість знає цілий світ.
За біль наш, сльози, кров, страждання,
Тепер за все відповісте.
На вас чекає покарання –
За душу втричі віддасте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512495
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: natali.voly