Сивіють голови на сході України
Та не від старості вони сивіють, а від сліз,
В віках народе дружній був, єдиний,
Аж доки в хату клишоногий не заліз.
І стали злидні витись крізь людьми,
Кого злякав ведмідь, кого убив,
Когось притиснув до землі грудьми,
Мабуть таких, хто змалку їх любив?!
Та хоче в хату теплу заселитись,
У двері не пускають - крізь вікно,
Вже стіни поламав, ну досить злитись,
Вимазувати морду у багно!
То хата для людей – не для ведмедя,
Тобі ж дав Бог, гуляй - сибірський ліс,
Спросоння, мабуть, дикий не розгледів,
І до людей у хату ти поліз.
І для людей єдиних, дружніх й сильних,
Ти прикладом став лютим ворожнечі,
Я не шукаю в тому більше винних,
Й тебе, як брата, викреслив, до речі!
20.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512480
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.07.2014
автор: Данила М