І зорі ті ж самі, і місяць на небі,
І світло навкруг, можна голки збирать,
В коханні є теж тут нагальна потреба,
Та в хату до нас вліз розлючений тать.
І не до кохання тепер в нашім Краю,
Бо КАРІЇ ОЧІ спливають слізьми,
Бо, майже щодня, КОЗАЧЕНЬКИ вмирають
І з ними щодня "помираємо" ми.
Почуй же нас, Господи, молимось щиро,
Від серця козацького смерть відведи.
Нічого не просимо, тільки лиш миру,
Почуй, порятуй нас з цієї біди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512467
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.07.2014
автор: Патара