Розійшлись на початку вулиці,
Відтепер ми назавжди чужі.
Очевидно, він цим не журиться.
Ми давно вже були на межі.
Нехай бачить тепер в мені ворога,
Перед ним чиста совість моя.
Бо за скоєне зло платять дорого.
А за що заплатить мушу я?
Що хотіла зробить дійсне бажаним?
Він мені не дозволив того.
Та на нього я геть не ображена.
І кого тут винити? Кого?
Мені очі він виколов правдою,
Я не ставлю йому це в докір.
Тільки жаль, що про нього ще згадую.
Він, водночас, людина і звір.
Так, він звір, і натуру звірячую,
Не втаїть він у тілі людськім.
Полонив мою душу, незрячую,
Хоча зовсім того не хотів.
Катерина Макарук
(bard_of_pain)
05.04.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512465
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: Mysteria