Наскільки в людей цих жебрацька мораль,
Їм конче потрібна світлина зі Смертю...
Підбив цього птаха проклятий москаль,
А молодь місцева радіє відверто...
Кого ж не почули на нашій землі,
Кому ми "язык их паганый" ще винні?..
Плюють в українське дорослі й малі,
Ще змалечку в них ці рефлекси первинні.
Як п'явки захланні на тілі сидять
І смокчуть натхненно кров нашої Неньки.
На трон, саме ними, посаджений тать,
Для них влаштував це "життя веселеньке".
Чому ж ми рятуємо ниций цей люд,
Чому там найкращі сини наші гинуть?..
Світлини на тлі літака для цих Юд
Хай звіра тавром будуть, а не людини...
[youtube]http://youtu.be/UOpD6BPIzXo[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512432
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: Патара