[i]СБУ: ракета, сбившая Boeing-777, была запущена из Сніжного
(Із новин)[/i]
Ясніє небо Господа завітом,
Безодню синю сонечко зігріло –
І промінці вплітають в коси квіти…
Хоча війна – але усе так мило!
Любов безмежну небеса дарують,
Від щастя посміхається земля,
Співають пісню ангели святую…
Хоча війна – та з колосом поля!
Комаха-літачок торкнувся неба,
І стежечка біліє серед хмар:
Людині, бач, спішить-летіти треба,
Хоча війна, хоч десь кипить пожар…
Гуде літак, малята зирять в шиби –
Малят і шиби мами бережуть,
А там, внизу, річки, поля, колиби…
Хоча війна – літак тримає путь…
Дитина мамі жебонить на вушко:
«Як виросту, то поведу літак!..»
А на землі узяв політ на «мушку»
Чи хижий звір, чи нелюд, чи хижак.
Він розтоптав любов землі і неба,
Йому начхать на маму і дитину,
Бо так йому політ спинити треба,
Щоб глибоко поранить Україну,
Щоб на полях горів пшеничний колос,
Щоб у диму навік поникли квіти –
Не чує він ні мам, ні Бога голос,
Не чує він що мамам кажуть діти…
«Ой, мамо! Сніг біліє на хмарині…» -
А смерть вогнем шматує білу хмару…
«Ой мамо! Так чарівні далі сині…» -
А Boeing підлітає до удару…
Ще тихо так, ще мить одна єдина,
Ще хижаків не чуть в ефірі сміх,
Ще мама обійма голівку сина –
А злодіям вже впав на душі гріх!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512413
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: Grigory