темрява тінь поглинала мороком
сонце сховалось за гори відчаю
він не хотів перестиглим яблуком
зірваним бути рукою імлистою
думав що промінь останній сонячний
здійме його у багряні про́стори
й тліючим небом як богом прощений
він полетить ген далеко янголом
мріяв він довго все літо стогнучи
кров’ю на щоках із кислої зелені
темрява тінь з соломинки сьорбнувши
тихо зайшлася нестримним реготом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512395
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: ksanka