По річці човен одинокий,
Пливе в незвідані світи.
Згубивши весла ненароком,
Шукає він нові шляхи.
Пливе назустріч тихим зорям,
Що впали в річку із небес
І заважає все розмовам,
Які далекі від чудес.
Як вільний птах у синім небі,
Так вільний човен на воді.
У кожного своя потреба,
Потреба жити, на землі.
А вітер лютий все, ламає
Так хоче збити із шляху.
"Навіщо?"- Тихо хтось спитає,
Бо має душу він лиху.
А може зовсім і не має
При місячному тому тлі,
Що хвилі плавно наганяє
На давно стомленій ріці.
А човен той, як і людина,
Усе пливе у майбуття
Роками, у кожну хвилину
По тій чудовій ріці життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512375
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Юля Китенко