Покотилася осінь сльозою,
Впала в озеро зірка остання.
Я очікував щастя земного,
А прийшло нероздільне кохання.
Вже прийшло – і назад не поверне,
Хоч тамуй його в грудях, як подих…
Але надто ти горда й для тебе
Крок назустріч – то більше, ніж подвиг.
Приспів:
--Не карай мене, доле, любов’ю,
Бо любов – то страждання і тільки,
Бо в ній щастя немає ніскільки,
Тільки муки, тривога і біль.
У полоні нічного безсоння
Ти собі уявляла найгірше:
Те, що я зможу жити без тебе,
Ніби пісня без нот і без віршів.
Я живу… А сльозами умите
Почуття від років не міліє.
Я прошу: не карай мене, доле…
Та вона мене не розуміє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512316
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Рідний