Не вiрю я

Так  затишно  коли  я  був  малий,
Спiвали  гарну  пiсеньку  в  гаю,  
Мої  батьки  в  тiм  мiсяцi  маю,  
А  дiд  крiпкий  тодi  ще  був  живий.  

Ми  разом  всi  ходили  на  Парад,  
Наш  тато  надiвав  вiйськовий  одяг,  
Який  на  час  той  був  можливо  в  модi,  
Блищали  на  грудях  медалi  в  ряд.  

I  ми  пишались,  що  в  Країнi  мир,  
Та  до  могил  солдат  ми  клали  квiти,  
Кульки  пускали  в  небо  -  дiти,  
А  ввечерi  "вiйна"  -чекав  пустир!  

Що  за  часи  тепер  не  розумiю  я?  
Чому  свої  стрiляють  як  чужi?  
Людей  доводять  майже  до  межi,  
А  у  солдата  образ  палiя?  

Не  вiрю  я,  що  знищиться  наш  свiт!  
Якщо  у  влади  є  хоч  трохи  знань,  
Не  перейдуть  бандити  гостру  грань!  
Ще  на  вiки  продовжиться  наш  рiд.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512232
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: федор