Так затишно коли я був малий,
Спiвали гарну пiсеньку в гаю,
Мої батьки в тiм мiсяцi маю,
А дiд крiпкий тодi ще був живий.
Ми разом всi ходили на Парад,
Наш тато надiвав вiйськовий одяг,
Який на час той був можливо в модi,
Блищали на грудях медалi в ряд.
I ми пишались, що в Країнi мир,
Та до могил солдат ми клали квiти,
Кульки пускали в небо - дiти,
А ввечерi "вiйна" -чекав пустир!
Що за часи тепер не розумiю я?
Чому свої стрiляють як чужi?
Людей доводять майже до межi,
А у солдата образ палiя?
Не вiрю я, що знищиться наш свiт!
Якщо у влади є хоч трохи знань,
Не перейдуть бандити гостру грань!
Ще на вiки продовжиться наш рiд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512232
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: федор