Ти не будеш моя, відпускаю, як птаху на волю.
Вже долоні спітніли в пальці обм’якли – лети!
Може стихне, зболить, метушнею покриє густою,
Ніби димом пожежі , бо згорають останні мости.
Відпускаю на волю тебе І у спеку від згарищ.
Монотонно шепочуть Прощальну молитву вуста
Не була ти моя, а тепер взагалі відлітаєш,
Дихай волею вповні… а мені тільки дим. Гіркота.
приспів
Ти як птаха лети у небесну стихію,
Небо завжди пристанище вільних усіх.
Я втрачаю тебе, тому вірю й не вірю,
Приручити й утримати так і не зміг.
2010
Послухати і подивитися тут- http://www.youtube.com/watch?v=AxrTyze6dh8
музика і виконання Володимира Сірого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512191
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Олексій Тичко