[i]І ти мені не ти... І я - не ліпша...
Скриплять слова оскомою "чужі".
[b]Оленка Зелена
Знайоме… Все... До цяточки... До болю*.
Пройшли разом, та – не одні світи.
Ніхто не винен. .. Не святі… Обоє:
І "я - не я" і "ти мені не ти!"
Та від журби – лише одна дорога,
Яка привести може врешті в рай…
Не заважай іти, моя пересторого!
Не край душі моєї! Тугу – край!
І хоч іти по ній бува нелегко:
Старі вериги знать дають своє,
Тяжкі ланці – о ти, моя лелеко, –
Впиваються у серденько твоє...
Хай ціль оця наразі й недосяжна,
Та не вертай з шляху на манівці:
Є Cонце – зірка, певно, вельми важна,
В її промінні плавляться ланці...
Можливо, й Місяць** у пригоді стане,
Покаже Сонцю** всю таємну суть...
І рай небесний на землі настане,
Щасливі пари квіти принесуть!...
…Й настане день, коли між ними діти,
Як солов'ята, будуть щебетать...
І прийде мить, що нікуди їм дітись:
Така судьба… Такий у неї тать…
18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2014
автор: Олекса Удайко