НАД РІЧКОЮ.
Ось завмер я знову над водою.
Рання осінь листя золотить.
По – жіночі, зрілою красою,
Серце розтривожене, не спить.
Як же йому, так собі, заснути?
Глянь навколо: он, яка краса!
У каміння, як в броню, закуті,
Змішані з водою небеса!
А вони злетіти вгору хочуть,
Та з розгону б’ються об граніт…
День і ніч розбуркано клекочуть,
Росами спадаючи до ніг.
Навесні сюди я повернуся,
Щоб побачить, як оця краса,
Від лещат морозяних розкуті,
Відпускає вгору небеса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512119
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: dovgiy