Я розучився вже, мабуть, писати,
Бо не спада на думку жодна рима,
Куди поділась муза та, крилата,
Що поруч повсякчас була, незрима.
Де іронічний той смішок, скажіть,
Що в голові моїй, коли беру перо.
І як зловити невловиму мить,
Коли щось зле перемага добро.
Куди непевність всю подіти,
Стосовно милозвучних слів,
Що не бажають у рядках сидіти,
Як спогади туманні після снів.
Де взяти ківш того добра,
Що "таланом" в народі зветься,
Де ту знайти, що має два крила,
Лиш ту, з якою серце дужче б'ється.
І як збагнути незбагненне,
Незрозуміле зрозуміть.
І як зловити ту шалену,
Протиріччями сповнену мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512109
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2014
автор: Ярик Комарик