Ти відчуваєш, як тремтить крило,
як цокотить об пластик соку склянка?
І раптом... Наче нас і не було,
черкають небо спечені уламки.
Я рву на себе ляпку від штурвалу,
у хмарі щез розбитий фюзеляж!
Мене нема... Встромили в мене жало
російські біси... Де ж Спаситель наш?
Оті дрібні, що пукавками грають,
мене рахують зірочкою в борг.
Я падаю... Я падаю до Раю.
Тремтить мій купол... то танцює Бог.
Дай сили нам... Ми встанемо і з праху!
Будемо рвати бісові ряди.
Як з нами ти, у нас немає страху.
Веди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512014
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Андрій Дзюба