Я тебе пам'ятаю ще маленьким дитятком,
Колихала колиску, співала пісень,
Коли десь поза домом були мама із татком
І... не думала, що надійде такий день...
Коли ти, вже дорослим молодим чоловіком,
Залишивши удома дружину й дитя,
На війну поспішиш двадцять першого віку,
Де життів вже пішло, без назад вороття...
Ти пішов, мама в відчаї руки ламала,
Та слова, ті що їй на прощання сказав,
Зупинили той відчай і сльози загалом,
Бо : Хто, мамо, крім нас?.. Час звитяги настав ...
Ми молитимем Бога, щоб відвів небезпеку,
Щоб тебе й побратимів від біди Він беріг.
Ти від дому, Олежику, дуже далеко
І до тебе безмежжя стежок і доріг...
Нас ще змалечку вчили: Проклинати не можна,
Бо проклясти когось це важкий дуже гріх.
Та грішить нині, майже, мама синова кожна
Проти того, хто бійню розв'язати цю зміг...
[youtube]http://youtu.be/RBif2aFVyQk[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511961
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.07.2014
автор: Патара