Село хатина і сосна
У тій хатині вся сім"я
Дідів прапрадідів батьків
Синів,онуків,матерів
Краса великого масштабу
Незнаного ще досі стану
І образи висять в покутті
А стіни білені й покуті
Тоненько плівкою павутиння
Із вікон сяє й б'є проміння
А біла піч посередині
Стоїть одна в самотній днині
Самотні ліжечка стоять
І подушки на них лежать
По дві і зверху вкриті
Мереживом біленьким в квіті
На дворі пусто не буває
Качки,то котик пробігає
Сторожать хату сторожа
Одна собака вже стара
Стоїть високий сіновал
А в ньому аж до самих хмар
Мякого,запашного сіна
Що хтось до стелі закидав
А ніч жарка і ти у сіні
Чаруєшся красою села
Приходить вечір й сірі-сірі
По небу хмароньки...Пливла
Неначе зіронька яскрава
У небі ясно засіяла
І знову спати уляглась
За місяцем вночі тяглась
О боже що то за була краса
Забули ми про шум села
Не про дороги шепче він
І лине десь синички спів
Десь соловейко щебета
Забули ми що є душа
Душа то щебет солов"я
Звучить лиш раз на все життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511899
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Сновида