Мене дійством своїм розтривож,
Моя Осене, ще не відома,
Ідучи через тисячі площ
До мого на околиці дому.
Кажуть, мудрістю сповнена ти
І печаль твоя медом здається,
І, що листям летять золотим
Роки зрілості в Боже відерце.
Розтривож мене, Осене, так,
Щоб за літом душа не страждала
Та свічею затух переляк
В ній на лезі смертельного жала.
В. Потебня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511778
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2014
автор: Рідний